Пурпурові крила
А як це, ”метелики в животі”? Напевно, кожна людина зовсім по-різному переживає таке почуття як кохання. Познайомившись з новою людиною, ніхто, напевно, не задумується над тим,чи буде майбутнє життя пов’язане з новим знайомим. Проте через деякий час розуміємо, що ця зустріч була справді доленосною. Ми спілкуємося з тепер вже близькою людиною, ділимося різними проблемами, радощами, слізьми. А згодом, з’являється якась невидима ниточка, яка зв’язує тебе і цю людину, і навіть на великій відстані цей шнурочок тримає вас, скріплює ваші думки та серця.
Нещодавні проблеми відходять на задній план, ви намагаєтеся не думати про погане. Та й взагалі, мені здається, що у закоханої людини просто не виходить думати про щось інше, тільки про ту єдину, вірну, кохану людину.
Звичайно, почуття неможливі без деяких негараздів. Ми сваримося з коханою людиною, шукаючи вихід із складної ситуації. Через деякий час самі розуміємо, що були неправі, проте в нас є нерозумна гордість, через яку ніхто не переступить. Коли справді важко на душі, можна спробувати поговорити з природою, заглибившись всередину себе, знову знайти тих загублених метеликів.
Знайти особисту гармонію мені допомагає спілкування з тваринами. Саме вони, як ніхто інший, зможуть відповісти на всі важкі та незрозумілі, на перший погляд, життєві проблеми. Потрібно просто знайти в очах, наприклад, свого улюбленого собаки відображення своїх вчинків.
Короткочасна самотність допомагає заглянути в глибину нашого серця. Думаю, що вже незабаром та гармонія, яку ви знайшли для себе, прилетить до вас обох на крилах кохання.
Гавара Валерія
P.S. У четвер, 14.02.2013 р., відбувся вечір з нагоди Дня святого Валентина. Ознайомтесь із іншими творами (ессе, віршами):