/Files/images/tvorch_ltsesti/Без імені.png

АВТОБІОГРАФІЯ

Я, Кулішко Соломія Ростиславівна, народилася 19 листопада 1996р. у старовинному мальовничому місті Золочеві на Львівщині. Навчаюся у 10-му класі Золочівського економічного ліцею. У моїй родині шанують українське слово, національні звичаї та традиції. Змалку мене привчали до молитви, до народної пісні, до книги. З раннього дитинства мене цікавили українські казки, легенди, пісні – все те, чим славиться наша рідна земля. Вірші почала писати з семи років. Тематика моїх поезій – рідний край, природа, дружба, кохання, пошук сенсу людського буття. Неодноразово брала участь у різноманітних конкурсах та предметних олімпіадах. Перемагала у районних конкурсах виразного читання поезії, в олімпіаді юних філологів, мовно-літературному конкурсі ім. Т.Г.Шевченка, конкурсі знавців рідної мови ім.. П.Яцика. Захоплююся творами українських класиків, зокрема Т.Шевченка, Лесі Українки, Г.Сковороди, І.Нечуя- Левицького. Охоче знайомлюся і з творами сучасних авторів. Люблю подорожувати. Мрію видати збірочку власних поетичних творів.

А Ти ідеш…

А Ти ідеш…
Через літа, і зими, й весни,
Крізь багрянець осінньої пори.
І сонце – як пшеничне перевесло –
Благословляє довгий шлях згори.
А Ти ідеш…
У дощ, у лютий холод,
Минаючи спокуси і дива,
Тамуючи і спрагу, й звичний голод,
Бо це твої «звичаї і права».
Твої багатства – воля й світлий розум,
Тобі не треба «золотих вінків»,
Вінець чола Твого – одвічний роздум,
А спадок – мудрість багатьох віків.
Філософ? Вчитель? Цього надто мало.
Сіяч. Бо сієш. Визріли плоди.
Та гірко й боляче, що люди занедбали
Вчення Григорія Сковороди
Жорстокий час…
Стирає все на порох,
Добро й любов вже віддано в архів.
Стає героєм учорашній ворог…
А Ти все йдеш … Крізь марево віків.
А ми? Що ж ми ? Затямили уроки?
Чи й далі будемо за течією йти?
Стихають на шляху невтомні кроки…
Ти вже попереду – до сонця, до мети…
Кiлькiсть переглядiв: 123